Мій шлях від любителя до тренера

Коли робиш те, що по-справжньому любиш, все виходить так, як має бути. Коли кожен день ти прокидаєшся з думкою про те, скільки всього цікавого та класного можна зробити, як реалізувати себе, відчуваєш, що живеш на повну!

Я щаслива, що мені вдалося знайти свою справу. Можливо це не "верх досконалості", але для мене, людини, яка пройшла шлях від любителя з хворими колінами до спортсмена та тренера, це важливо.

Починалося все 3 роки тому. Перший раз до зали я прийшла в серпні 2014 року і виглядала ось так.

06.08.2014

Тоді мені здавалося, що це дуже навіть непогано, але зараз я розумію скільки роботи потрібно було ще зробити над собою. Я дуже хотіла підлікувати свої коліна, які боліли від звичайної ходьби наприкінці кожного дня. Доводилося пити знеболювальне, мазі не допомагали. Але так не можна було жити постійно і я нарешті зважилася зайнятися спортом. Як зараз пам'ятаю: одягу спортивного у мене не було, тому купила на найближчому ринку лосини за 30 грн, взяла літню майку, старі кросівки та пішла купувати абонемент у тренажерку.

Мій чоловік на той момент займався з тренером Віталіком Новицьким. Я теж вирішила брати заняття у нього. З першого тренування ми чудово "зійшлися". Довгий час я тренувалася під його керівництвом доки не потрапила під крило свого теперішнього наставника, вчителя та тренера В'ячеслава Волосова. Саме він взявся за мене тоді навесні 2016 р і почав готувати до змагань з бодібілдингу та фітнесу.

Пройшли мої перші змагання, після яких якось зі Славою зайшла розмова про те, чому б мені не спробувати писати програми харчування та тренувань. З цього все й почалося. Я знайшла кілька дівчат, які готові були мені довіритися, написала їм програми, контролювала процес. Ось, до речі, результат однієї з них.

30 лет, 163 см

Надалі клієнтів я не шукала, люди самі мене знаходили, бачачи результати моїх підопічних, мої коментарі у профільних темах, а також поради щодо харчування та тренувань. Я почала тренувати дівчат у залі, де займаюся сама. І врешті-решт мені запропонували працювати у складі колективу тренажерного залу.

Якщо чесно, колись, коли я уявляла себе тренером, думала, що буду дуже серйозною і грізною)) А насправді я настільки захоплена своєю улюбленою справою і захоплена тим, як дівчата прагнуть кращої версії себе, що жорстким тренером бути не виходить. Але це не означає, що я не вимоглива, поблажок я не даю нікому))

Хочеш результат - умій працювати, прагни до мети і в тебе все вийде!